Людина яка протягом 25 років їла одну піцу

Звати цю людину Ден Янсен. Дену 38 років, він працює теслярем в американському штаті Меріленд.

Говорять, що гостроту життя надає різноманітність, але це не про Дена. Ось вже 25 років він не їсть нічого, окрім піци. Єдина спеція, яку він додає у свою їжу, — це орегано.

Усі знайомі Дена дивуються як він взагалі досі живий. На додаток до незвичайної харчової звички він ще і страждає діабетом. Іноді, коли цукор в крові цього хлопця знижується до небезпечного рівня, його знаходять без свідомості на кухні з розкиданими навкруги шматочками замороженої їжі. Одного разу він купив нову машину і "відключився" дорогою додому. Машина, залишившись без управління, звернула з дороги і розбилася.

На правах реклами:
Для мешканців Одеси, а також гостей завжди важливе питання: "Де скуштувати смачну піцу?". Пропонуємо вам піцу в Одесі «Cherry Pizza». У нас ви зможете не просто спробувати смачну піцу, але і замовити її в будь-який час доби і куточок Одеси.

Нещодавно журналіст онлайн-видання VICE поговорив з Деном, щоб з’ясувати, як йому вдається жити на одному тісті, томатному соусі і сирі.

VICE: Тебе називають "королем піци". Як ти заробив таку репутацію?

ДЕН ЯНСЕН: Я живлюся однією тільки піцою щодня упродовж останніх 25 років. І це не просто шматочок в день. Це ціла велика піца, і тільки з сиром. Мені ніколи не набридає така їжа. Якщо я купую піцу не в тому місці, де зазвичай, або інший бренд — для мене це все одно що абсолютно нове блюдо.

Чому ти не їси нічого іншого?

У дитинстві я живився "нормальною їжею", яку їдять усі американці, але років в 15 або 16 я вирішив, що стану вегетаріанцем з етичних міркувань. Мені подобався смак м’яса, і я досі до нього не байдужий, але я відмовився від нього заради своїх переконань. А овочі я просто ненавиджу.

Як такий образ живлення позначається на твоєму діабеті?

Коли мені поставили діагноз, мій ендокринолог сказав: "Вам варто звернутися до дієтолога. Ви страшенно погано харчуєтеся". Я пішов до дієтолога і тільки даремно втратив час. Він просто дав мені список продуктів і сказав: "А, ви вегетаріанець. Вам треба спробувати це, це і це". І, звичайно, нічого з цього списку я не став їсти і не збираюся.

Мені подобається піца. І окрім першого ендокринолога ніхто нічого поганого мені із цього приводу не сказав. Навпаки, інші лікарі говорили: "Ваш холестерин в нормі. Ви виглядаєте здоровими. Продовжуйте в тому ж дусі".

Єдина людина, яка зараз дійсно заклопотана моєю пристрастю до піци, — це моя наречена. По її наполяганню я відвідую психоаналітика, щоб з’ясувати причини моєї схильності до такого одноманітного живлення.

Я знаю, що усе це звучить як щось страшенно шкідливе і хтось може вирішити, що я товстий і неповороткий, але це абсолютно не так. Я стрункий, у мене повно енергії, я почуваю себе прекрасно, так що, можливо, в піці щось таке є, особливе.

Можу я запитати, про що ви говорите з психоаналітиком?

Вона допомогла мені згадати деякі подробиці з мого дитинства, яким я не надавав значення. Наприклад, мені були років п’ять, ми жили в Північній Кароліні, і вранці батьки відводили мене у будинок до жінки на ім’я міс Стенфілл і залишали там до вечора. Під її опікою було декілька дітей, і вона чомусь щодня готувала нам печеню. Не сама краща їжа для п’ятирічних малюків. Це була або курка, або свинина, або кролик з бобами, кукурудзою, картоплею і помідорами.

Мені ця їжа не подобалася і я намагався втекти, але вона мене ловила. Я не пам’ятаю, щоб вона шльопала мене або інших дітей, але якщо я не з’їдав печеню, то мене відправляли в комору, де я плакав годинами, поки за мною не приходила мама.

Була ще одна історія, що стосується моєї сестри. Якось ми грали у дворі, і вона нагодувала мене грибами, які виявилися отруйними. Мене відвезли в лікарню, поїли кока-колою і патокою Каро, поки мене не вивернуло навиворіт. Після цього мене рвало всю ніч. З того часу я не беру в рот гриби.

Ти коли-небудь готуєш сам?

О, ні. Моє готування полягає в розігріванні в мікрохвильовій печі. Я ніколи не розумів, навіщо витрачати стільки часу, енергії і грошей на приготування їжі, яку потім з’їдаєш, — і твоїх праць як не бувало.

Існує яке-небудь блюдо, яке тобі хотілося б спробувати в майбутньому?

Я ніколи не маю наміру відмовлятися від своєї пристрасті до піци. Проте мені б хотілося іноді ходити в ресторани, де не подають піцу і знаходити в їх меню що-небудь для себе прийнятне, чого зараз я зробити не можу. Моя наречена вегетаріанка, так що в майбутньому підібрати відповідний ресторан нам буде легше.

Відколи ти став відвідувати психоаналітика, ти спробував якось різноманітити свою їжу?

Ні. Насправді, одна з причин, по якій я до неї ходжу, — тому що це її офіс знаходиться поряд з моєю улюбленою піцерією.