Три товариші (Drei Kameraden)

я надто добре знав, що всяка любов хоче бути вічною, а в цьому її одвічна мука. Немає нічого сталого. Нічого.

Скромність і сумлінність винагороджуються тільки в романах. У житті ж подібні якості, поки вони комусь потрібні, використовуються до кінця, а потім на них просто плюють.

чоловік стає корисливим тільки через примхи жінок. Не будь жінок, не було б і грошей, і чоловіки були б плем’ям героїв.

Саме тут можна було зрозуміти, що змогло і чого не змогло досягти людство впродовж тисячоліть: воно створило безсмертні витвори мистецтва, але не зуміло дати кожному зі своїх побратимів хоч би вдосталь хліба.

любов — чудова річ. Але одному з партнерів вона завше видається надто довгою. А тоді другий осамотніє, сяде та й витріщить очі. Витріщить очі, як божевільний.

Меланхоліком стаєш, коли розмірковуєш про життя, а циніком — коли бачиш, що робить із нього більшість людей.

Тільки дурний перемагає в житті, а розумний бачить всілякі перешкоди, і поки ще до діла, то він уже вагається.

Що може дати одна людина іншій, окрім краплі тепла? І що може бути більше цього? Ти тільки нічого не підпускай до себе…Бо підпустиш — ухопишся, захочеш втримати. А утримати не можна нічого…

Від доброго гріх відмовлятись, навіть коли не знаєш, що воно і звідки взялося…

Важко знайти слова, коли дійсно є що сказати.