— Альф, як ти думаєш розв’язати проблему бездомних? — Вже вирішив! — Як вирішив? — Для кожного з них будується будинок. — А що ти думаєш робити з безробіттям? — Його вже немає. Усі будують будинки! — Може і війн більше немає? — А кому воювати? Усі бігають, шпалери для нових будинків вибирають.
У дитинстві, коли мені було сумно, я піднімав голову і дивився в небо. І тоді мої проблеми здавалися мені нікчемними в порівнянні зі Всесвітом, який поглинав мене.
Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. Ну, ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій і явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф.
Останні коментарі