Коли людина перестає вірити в себе і втрачає волю до Життя, вона стає подібною на корабель з пробоїною нижче ватерлінії — скільки воду ні відкачуй, так і так підеш на дно.
Наше Життя це рух, ми постійно біжимо, поспішаємо, працюємо, але інколи нам потрібно зупинитись і просто озирнутись навколо...І ми побачимо цю неймовірну красу яка оточує нас.
Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне й добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією.
Останні коментарі