Але такий уже, мабуть, плин життя — коли ми, нарешті, справді чогось навчаємось, тоді ми вже надто старі, щоб скористатись своєю наукою, і так триває далі, хвиля за хвилею, покоління за поколінням.
Туга по покинутому, або людині яка нас покинула як би прикрашає ореолом того, хто приходить потім. І післявтрати нове постає у своєрідному романтичному світлі. Старий, щирий самообман.
Останні коментарі