я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
Доборолась Україна до самого краю.Гірше ляха свої діти її розпинають...
Його, святого, мордували […]Чи не за те, що й ми тепер(Сам себе питаю)Отакими злодіямиТюрми начиняєм,Як і Син отой Марії?
Добре жити з родиною. а ще лучше за горою з дружиною молодою.
Наша дума, наша пісняНе вмре, не загине…От де, люде, наша слава,слава України!
Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою.
Борітеся — поборете. Вам Бог помагає! За вас Правда, за вас слава і воля святая!
І забудеться срамотняДавняя година,І оживе добра слава,слава України,І світ ясний, невечернійТихо засіяє...
Ой нема, нема ні вітру, ні хвиліІз нашої України!Чи там раду радять, як на турка стати,Не чуємо на чужині.
Зразу ж за селом —всіх їх розстріляли,всіх пороздягали,з мертвих насміхали,били їм чолом.
Випала ж зима! —Що тепер всім воля,врізали вам поля,а голів нема.
Як зчорніла ніч —За селом світило,з співами ходило,берегло, кадилобезневинну січ.
Останні коментарі